Home » Авторські матеріали » ЗАЙНЯТІСТЬ vs ПРОДУКТИВНІСТЬ

ЗАЙНЯТІСТЬ vs ПРОДУКТИВНІСТЬ

Плутання і неправильне трактування цих понять може призвести до жахливого наслідку.

Автор статті: Юрій Кічало

Зайнятість і продуктивність. Левова частка людей ставлять ці слова в один ряд і вважають їх синонімами, як і може видатися на перший погляд. Проте в дійсності все трішки по-іншому. Плутання і неправильне трактування цих понять може призвести до такого жахливого наслідку, як вбивство – вбивство вашого часу. Давайте розберемося детальніше!

В період нашого навчання в університеті на початку року багато хто із студентів обіцяє собі, що напише ідеальну курсову роботу. Уявляє, як кожного дня буде ходити до бібліотеки і вишуковувати унікальний матеріал, чи відкривати всі кутки інтернету в пошуках інформації, читати різні джерела і писати по одному абзаці тексту кожного дня. Але на ділі більшість приступає до роботи в останні місяці, тижні, а подекуди навіть дні. Впізнали себе? Не дивуйтесь, адже така поведінка нормальна для кожної людини. Вперше про це у своїй книзі «Закон Паркінсона» сказав сам Сіріл Паркінсон (1909 – 1993) – британський військовий історик, журналіст, письменник. Закон звучить наступним чином: робота заповнює весь час, що на неї виділений.

 Наприклад, зараз мені потрібно дописати цю статтю. Відповідно до Закону Паркінсона, скільки часу в мене не було б, я не напишу її раніше виділеного на це терміну, тому на виконання роботи варто завжди встановлювати мінімальний ліміт. Уявімо, що нам потрібно написати 2 сторінки тексту. Це займає від сили дві години, але більшість людей виділяє на це цілий день! В такому випадку наш мозок дивиться на цей виділений час, підлаштовується і сам ускладнює завдання, аби заповнити весь вільний час. Як він це робить? Наприклад, він знижує швидкість і продуктивність своєї роботи. Ми раптом починаємо дуже повільно думати і кожен новий рядок дається нам чим раз, тим важче, а думки плутаються. Або мозок просто може почати безкінечно генерувати відмазки. Ось ми вже ніби взялися до роботи, написали один-два рядки і тут раптом згадуємо, що потрібно терміново до когось перетелефонувати чи написати, або перевірити свою сторінку в соціальній мережі і так далі. Також мозок може забувати поставлені нами завдання. Знайома ситуація? Словом, інструментів у нашого мозку багато, але ціль завжди одна: розтягнути завдання на весь доступний час.

В підсумку, ми дійсно пишемо звичайний текст на дві сторінки протягом цілого дня та ще й мучимось, бо це, ніби, дається нам важко. Тому перше правило продуктивності за Паркінсоном звучить так: виділяти на роботу такий проміжок часу, за який можливо її виконати, але не більше.

Надмірне розтягування часу для нас небезпечне! Ми гадаємо, що процес іде. Ми ніби пишемо курсову, ми ніби чимось і зайняті, отже, не можемо робити щось інше, в тому числі і відпочити. Ось тільки в дійсності реальна робота стоїть на місці, а ми перебуваємо у підвішеному напівадекватному стані.

Тож як застосувати Закон Паркінсона, аби він був на нашому боці?

Потрібно скласти план на тиждень, вписати скільки часу нам потрібно на виконання кожної поставленої цілі, а потім поділити цей час навпіл. Як стверджує сам Паркінсон, в такому випадку наш мозок підлаштується під ці часові рамки і почне працювати швидше та ефективніше. Висновок: не розтягуйте час на роботу у сподіванні виконати її краще. Таким чином це навпаки знизить продуктивність, але збільшить зайнятість та позбавить нас повноцінного відпочинку.

Матеріал написано на основі книги «Закон Паркінсона», автор – Сіріл Норткот Паркінсон

Фото: Heflo En, psychologytoday.compinterest.com

Цей допис уже прочитано 18 разів!

Поділитись цим у соцмережах!
%d блогерам подобається це: