Військовий, який пройшов “гарячі точки”, змушений просити милостиню в підземному переході

Віталій Лашевич, колишній воїн 205 батальйону тероборони, пройшов запеклі бої за визволення Київщини, Сєвєродонецька, Соледару та Бахмута. На свої 61 рік він вижив на фронті, але тепер змушений стояти в переході з простягнутою рукою, просячи гроші на ліки та виживання. Про це пише ТСН.

Віталій розповів, як його життя змінилося після початку вторгнення Росії в Україну. Після доби очікування в черзі у військомат, він приєднався до захисників Батьківщини. Віталій був поранений у Сєвєродонецьку, отримавши серйозне ушкодження рук, але вийшов з цього живим.

“В Сєвєродонецьку. Ми стріляли, по нас стріляли. Був авіаналіт і обстріл. Мене хвилею відкинуло, “розбив” праву руку. У мене зараз руки працюють тільки вперед, наверх і в сторони я піднімати не можу. Плюс серце, я кожен місяць мінімум 12-15 днів лежу”, — каже Віталій Лашевич.

Проте, після важких днів на фронті, Лашевич опинився в іншому пеклі – бюрократичному. Військово-лікарська комісія не тільки списала його за віком та станом здоров’я, а й вказала, що його “захворювання” пов’язані з “проходженням військової служби”, а не отримані під час “захисту Батьківщини”.

“Так вийшло, що я з Бахмута попав у госпіталь з руками. Після мене направили на ВЛК. Я пройшов, і якраз 5 червня у мене був день народження. Вік більше 60 років, тому сказали “додому”. Коли отримував перше ВЛК, там навіть не було про поранення написано. Я подав папери знову, щоб переписували. А це вже подав у третій раз, щоб написали, що не з проходженням служби воно пов’язано. Бо уявіть: 60 років для проходження служби. Я ж не людина, якій 20 років. Як я можу проходити службу, якщо я прийшов на захист Батьківщини із перших днів?” — каже колишній військовий.

Зараз Лашевич два місяці вже бореться за свої права, намагаючись довести, що його стан здоров’я пов’язаний саме з подіями на передовій. Він звертається до громади і влади з питанням: “Як це могло статися?”

“Цей час, поки я проходжу це ВЛК, я вже не військовий. У мене немає ніяких виплат, нічого не приходить. Мої побратими допомогли купити хатинку. Вона маленька, їй 92 роки. Але мені все одно, пробачте, жити треба, за світло, за газ платити. Я звернувся я в Пенсійний фонд, мені дали поміч — 300 грн на місяць. Хата стара, холодна, треба прогрівати. Мені опалення обходиться 2500 грн, плюс доставка. Виходить 2700. І світло. 300 гривень мені виділяють. Це можна на їжу, на ліки. Мені дуже проблемно купити ліки сердечні. Через це я прошу у людей допомоги, щоб заплатити за комунальні послуги. Щоб купити якийсь шматок хліба, ліки”, — каже Віталій Лашевич. 

Віталій Лашевич, зі своїм багатим воєнним досвідом та численними нагородами за захист Батьківщини, зараз почуває себе “непотрібним”. Він, разом із іншими ветеранами, стикається з фінансовими труднощами та відсутністю необхідної медичної допомоги.

Підписуйтеся на наш: Telegram – “LEMBERG NEWS”  Twitter – LEMBERG NEWS
Поділитись цим у соцмережах!
%d блогерам подобається це: