«Мова – животворна, кровоносна система буття народу» – Феодосія Колесник

Інтерв’ю з Феодосією Колесник – головою громадської організації «Освітньо-європейський центр Феодосії Колесник», філологинею української мови та літератури, публіцисткою, активною громадською діячкою. Феодосія є авторкою відомого напряму «Говори українською, бо живеш на своїй землі» та книги «Історії воїнів ЗСУ про нашу животворну мову».

  1. Розкажіть детальніше про свою книгу «Історії воїнів ЗСУ про нашу животворну мову». Як зʼявилася ідея написати цю книгу, можливо щось дало вирішальних поштовх?

Я маю дуже багато проектів: реабілітація для військових, просвітницькі лекції, розмовні клуби української мови для ВПО в прихистках. Також моя організація відправляє на реабілітацію військових. Збирає кошти, щоб покращити здоров’я захисникам. Мені багато допомагає чоловік, наприклад, розвозити і доставляти гуманітарну допомогу.

Минулого року на Різдвяні свята ми відвідували наших захисників у госпіталі, підготували для них невеликі презенти.      Один з воїнів був сильно травмований. Він втратив око, мав сильно деформовану голову, дуже багато осколків по тілі. Але він дуже багато розповідав про ситуацію на фронті, про українську мову, там, на лінії фронту. Бо захисники знають мій напрямок і часто хочуть поділитися певними історіями. Це було дружня спілкування і коли я слухала, то подумала, що це має почути більше людей, адже це дуже цінна інформація, свідчення, сповіді. Люди мають це знати, чути. А для того, щоб люди це почули це все потрібно оформити на папері. Я запитала, чи можу я записати нашу розмову і мабуть з цього й почалося створення моєї книги. Ніколи не було ситуацій, коли я змушувала. Лише ті, хто хотіли ділилися досвідом, багато, кому важко говорити про особисте, тому лише ті хто мали довіру і бажання ділилися досвідом.

У книзі зібрані різні історії: ветеранів, реабілітантів, є і ті, кого вже немає в живих, але ми встигли записати ці розмови. Тому ця книга однозначно не є легкою. Понад рік я збирала всі історії. Коли я чула певні розмови бійців ЗСУ, які мені відгукувалися, я записувала їх. На початку весни, я подала проект до ЛОВА в рамках програми «Підтримка української мови». Тому сьогодні ця книга видана за підтримки департаменту освіти і науки Львівської області. Зараз наша діяльність стосовної цієї книги полягає в відвідуванні різних громад Львівщини, де ми презентуємо цю книгу, ділимося нею з громадянами.

«Мова – животворна, кровоносна система буття народу» - Феодосія Колесник

Фото: Фейсбук/Феодосія Колесник

  1. Чим особлива ваша книга? Що відрізняє її серед десятків інших праць в сфері літератури?

Найголовніше це було отримати позитивний відгук від військових, бо це їм дуже близько, кожен з них має свої індивідуальні історії, але всі вони про одне. Цінність цієї книги – це документування, хроніки війни, які записані з перших вуст. Вона написана гарною українською мовою. Бо в час війни література не завжди правильно окреслена. Вона передає певний хаос, нестабільність. Я хотіла в цій книзі показати найкращі зразки української мови. Мені був важливий не лише зміст, а й форма. Книга є в аудіоформаті, її слухають наші захисники і хочеться, щоб це давало поштовх для тих, хто переходить на українську мову. Адже найкраща мотивація, це власний приклад.

Я хотіла, щоб люди чули правильну українську мову, тому, що нам цього не хватає. В нас є тренд писати вільно. Але для того, щоб люди прагнули до вишуканої української мови, до становлення себе як особистості, шоб ця книга була для них як певний ріст, я не пожаліла сил, щоб вичитати і довести ці думки гарною українською мовою. Зараз дуже багато суржику, але я проти мішанини мови, я незважаючи на війну, я хотіла передати гармонійність, не тратити якість і зробити книгу на достойному рівні.

«Мова – животворна, кровоносна система буття народу» - Феодосія Колесник «Мова – животворна, кровоносна система буття народу» - Феодосія Колесник«Мова – животворна, кровоносна система буття народу» - Феодосія Колесник

Фото: Фейсбук/Феодосія Колесник

  1. Як, на вашу думку, правильно і коректно заохочувати людей, які розмовляють російською вчити українську мову? При цьому не ображати і не критикувати їх?

Я перед зустріччю мала заняття в прихистку в рамках проєкту «Говори українською, бо живеш на своїй землі». Я під час занять не лише спілкуюся українською, а й часто співаю з дітьми, бо маю вищу музичну освіту. Люди, які переїхали часто дивуються, як можна за допомогою пісні вивчати мову. Але все має бути в комплексі, щоб було цікаво, щоб люди були мотивовані. Але найголовніше, це ми можемо своїм прикладом показати, своєю вишуканою українською мовою. Тоді люди дивляться і можуть самі захотіти, а когось змусити точно не вийде. З власного досвіду, є багато проблем і причин чому люди можуть не спілкуватися українською мовою. Наприклад, під час занять в прихистку я бачу їх умови, чую їх історії, проблеми, звідки вони приїхали, бачу ситуацію з середини. Бо я розумію, що одна справа на кафедрі стояти, а зовсім інша це спілкуватися з цими людьми. Якщо на початку війни був хаос, хто як хотів так спілкувався, то на сьогодні чітка позиція, хто на якій стороні. Я часто чую, що колеги не спілкуються з російськомовними людьми, просто стверджуючи: «Я вас не розумію». Проте я вважаю, що це не правильна позиція, адже в такому випадку мета комунікації не досягнута. Потрібно говорити з такими людьми, про їх ситуацію, чому вони свідомо обирають спілкуватися російською. Загалом живе спілкування дуже допомагає людям відкритися, адже ти відчуваєш енергетику, бачиш міміку людей, це важливо.

  1. Чи плануєте ще видавати якісь книги?

Я дуже задоволена своєю книгою, хоча це була дуже не легка робота і мало хто хотів би за неї взятися. Я сподіваюся, що будуть ще нові книги, нові збірки. Зараз дуже часто матері і вдови часто замовляють вірші про синів і чоловіків, які загинули на війні. От вчора жінка, чий чоловік помер, звернулася до мене і я написала вірш, який вона опублікувала в своїх соцмережах.

  1. Як заохочувати військових до вивчення мови, говорю про тих, хто розмовляє російською і не відчувають необхідності в оволодінні українською мовою?

Тут надзвичайно важливий контекст ситуації. Я спілкувалася з військовим, який відповідав за комунікацію на фронті, на цю тему. Він зазвичай повідомляв про смерті, спілкувався з родичами військових. Тому він стверджує, що інколи в надзвичайно важких ситуаціях не доречно змушувати переходити на українську. Але він в свою чергу завжди відповідав і спілкувався українською. Тому під кінець розмови зазвичай всі вже говорили українською.

Ще одна історія героя з моєї книги, який вже загинув. Він розповідав, що він був в окопах з російськомовними хлопцями з Маріуполя. Вони стали для нього дуже рідними, було певне духовне єднання. Коли вони всі сідали за стіл, завжди стиралися жартувати і знаходили спільну мову, адже існує певний військовий жаргон. В ході розмови хлопці з Маріуполя починали говорити українською. Їх завжди підтримували жартами: «Тебе б уже на площу Ринок співати оди Садовому». Насправді, коли глибше вникаєш в ситуацію, розумієш, що в там на фронті зовсім інша ситуація. Але в них завжди все дуже з любов’ю, наші військові набагато мудріші, ніж ми тут в тилу, бо вони ставляться до мовного питання набагато мудріше. На офіційному рівні, всі команди і накази видаються українською мовою, вони по раціях також спілкуються українською мовою. Тому, що всі вже зрозуміли, що за українською мовою можна розрізнити свій, чужий.

Я безперечно вважаю, що військовим потрібно віддати належне. Не треба розпалювати ворожнечу. Я десь не розділяю думку наших традиційних філологів, напевно я тим і відрізняюся, тим і популярна. Я вважаю, що під час обговорення цієї теми, варто враховувати час, людей, стан.

«Мова – животворна, кровоносна система буття народу» - Феодосія Колесник «Мова – животворна, кровоносна система буття народу» - Феодосія Колесник «Мова – животворна, кровоносна система буття народу» - Феодосія Колесник

Фото: Фейсбук/Феодосія Колесник

  1. Чи загрожує нам англізація?

Зараз дуже багато, хто вважає, що англізми дуже спотворюють нашу мову. От, наприклад, чому замість слова дрон, не сказати слово джміль. Але, в вважаю, що у всьому необхідна раціональність. Для прикладу, коли підбирала назву книги «Історії воїнів ЗСУ про нашу животворну мову», то хотіла використати, те слово, яке би відображало суть тієї мови, яка надає силу. Саме тому я обрала наше слово: «Животворна». Адже в цьому випадку мова – животворна, кровоносна система буття народу, вона піднімає бойовий дух, рятує в певних ситуаціях, відроджується постійно. Це справді таке сакральне слово в українській мові і звичайно ми вдаємося до таких автентичних слів, щоб відобразити певну суть. Якщо якесь поняття, яке виникло в Америці або в Англії і воно прийшло до нас, звичайно ми маємо словники і маємо користуватися ними для перекладу слів. Але інколи відповідник точно передає значення слова, але інколи ми не можемо точно передати суті певних слів.

Наприклад, слово «вайб», якщо знайти його відповідник, то не зможемо передати його суть досконало. Тому в таких моментах, я не проти використання англізмів. Я трохи філолог такий не формальний, я хочу логічно, раціонально це все пояснювати, розповідати, навчати. Повернемося, до слова «дрон». Якщо в країні, де його винайшли не називають джмелем, то значить є сенс називати його дроном.

Є слова, які ми не можемо замінити, а є власні наші і я насолоджуюсь ними. Наступне, що хочу сказати, що англізми нам не загрожують, проте нам загрожують русизми. В нас російська мова – це найбільша загроза, ми чуємо багато суржику, зокрема на телебаченні. Російська найбільша загроза була, є і буде. Адже Росія на нас напала, а не Англія. Більше того, англійська відноситься до зовсім іншої групи мов. Нам точно не загрожує англізація. Ми не можемо не вивчати англійську, адже ми будемо відірвані від цивілізованого світу. Зараз багато передових досліджень англійською мовою. Тому якщо ми хочемо знати, читати ці дослідження першими, ми маємо знати мову. Але часто люди просто не хочуть виходити з зони комфорту, приймати новий досвід. Ми маємо поважати своє, але ми не повинні відставати від цивілізованого світу. Якщо ми не будемо вивчати мову, ми не будемо мати доступу до новітніх технологій. Має бути раціональність у всьому. Тому на завершення розмови, хотіла б застосувати слово «поміркованість». Його немає ні в російській мові, ні в інших мовах, його справді важко перекласти. Це слово справді відображає українців, в російській мові не знайдете відповідника, бо це українська риса. Я вважаю що в всьому має бути поміркованість.

Підписуйтеся на наш: Telegram – “LEMBERG NEWS”  Twitter – LEMBERG NEWS
Поділитись цим у соцмережах!
%d блогерам подобається це: