ЧИ МОЖЕ СВЯЩЕНИК ВІДМОВИТИ У СПОВІДІ?

У Великий піст християни мають традицію сповідатися. Та не кожен з нас, навiть маючи потребу в покаяннi за свої грiхи, наважується пiти до сповiдi.

Таїнство Сповіді – одна з найбільш делікатних процедур із всіх церковних обрядів. Багато людей, які ходять до церкви, святкують Різдво, роками не сповідаються, бо вважають, що всі священики – нещирі, і що краще і правильніше сповідатися Богові без посередництва духівника. Але от врешті налаштовуєшся, приходиш у свою церкву, а у сповіді тобі відмовляють. Про таке ми почули  від львів’янки на ім’я Ольга. У церкві Св. Йосафата у Львові священик сказав, що якщо дівчина живе у громадянському шлюбі, то висповідати її він не може, а брати Причастя для неї – великий гріх.

Під час Великого Посту, коли до сповіді іде найбільше людей, ми вирішили дізнатися, як же повинен поводитися священик і чи може він відмовляти у сповіді.

Виявляється, таки може. По‑перше, якщо йдеться про гріх, який він не має повноважень відпускати (аборт, відступництво від церкви). По‑друге, у розрішенні може бути відмовлено, якщо каяник не виконав усіх умов доброї сповіді (тобто тих, які мав виконати перед тим, як приступити до таїнства: чесний іспит совісті, жаль за гріхи і постанова виправитись), або ж якщо відмовився прийняти покуту. 

“Проблема в тому, що людина повинна покаятися, повинна хотіти повернутися до Бога. Повернення має бути повним. Я не можу прийняти половину Євангелія або тільки одну восьму. Не можна повертатися до Бога «частинами». Це абсолютне рішення, що відкриває абсолютний горизонт. Не існує жодної реальності, яка б не потрапляла в цей горизонт: я не можу провадити євангельське життя всюди, окрім деяких сфер; мій Бог не перестає бути моїм Богом, наприклад, у спальні або на роботі” – цитує засновника Школи сповідників у Польщі Пьотра Йордана Слівіньскі католицьке інтернет-видання CREDO.
Схожої думки дотримуються і в Українській православній церкві Київського патріархату. 

ЧИ МОЖЕ СВЯЩЕНИК ВІДМОВИТИ У СПОВІДІ?

“Відмовити у сповіді священик може людинi, яка не виявляє ознак покаяння. Якщо видно, що людина не розкаюється у своїх вчинках, але каже: “Простiть менi мої грiхи” – її не можуть прийняти до сповiдi. Так само не можна сповiдати людину, яка перебуває в несвiдомому станi – алкогольного чи наркотичного сп’янiння. Однак у разi потреби сповiдь може звершуватись у будь-якому мiсцi. Йдеться про ситуацiю, коли людина хвора чи при смертi. Але сповiдають лише тих, хто при тямi — якщо людина усвiдомлює, що вона кається в грiсi, i може це пiдтвердити”, – отець  Євстратiй (Зоря), єпископ Василькiвський, голова iнформацiйно-видавничого управлiння УПЦ КП.

Перед сповіддю перш за все треба осягнути зором власне життя, розмислити над тим, чим ви завинили перед Богом та перед людьми. Щоб збагнути це, можна уважно прочитати десять заповідей та порозмислити над ними. Напередодні першої сповіді за благочестивою традицією треба декілька днів провести в пості, молитві та читанні Святого Письма. Пам’ятаючи слова Молитви Господньої «прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим», треба примиритися з усіма, попросивши прощення у тих, кому ви завинили, та простити того, хто завинив вам.

Немає гріхів, які священик не може в Імені Бога відпустити. Проте є одне “але”: катехизм нам нагадує, що „важливими умовами Сповіді є щире розкаяння, бажання змінити своє життя… Якщо людина, прийшовши до Сповіді, не бажає покаятися, відмовляється виправити заподіяну гріхом шкоду, то вона стає через це неспроможною прийняти прощення гріхів. Щоб допомогти людині усвідомити її нерозкаяність і спонукати її до правдивого навернення, священик тоді відмовляє їй у розрішенні”. Тобто, якщо людина не готова розпрощатися з якимось гріхом, то тоді не священик, а сама людина не готова до розгрішення. Маємо мати постанову виправитися, бо за інших обставин священик не може допомогти. Крім того, зрозуміймо ще одну важливу річ: у Сповіді священик не може частково відпускати гріхи: ми або хочемо повністю жити за Божими законами в любові і доброті, або визначаємося, що нам хочеться життя проживати за своїми заповідями… Сповідь — це як звернення до Небесного Лікаря, щоб отримати духовне оздоровлення”,пояснює очільник Катехитичної комісії Києво-Галицького Верховного Архиєпископства УГКЦ отець Андрій Стадницький.

ЧИ МОЖЕ СВЯЩЕНИК ВІДМОВИТИ У СПОВІДІ?

Ми звикли, що перед Великоднем треба посповідатися. Всі по-різному відносяться до цього Таїнства, але більшість віруючих таки обов’язково сповідаються у священика. Натомість, у у протестантів, зокрема, у такому чисельному напрямку християнства, як адвентизм (Церква Адвентистів Сьомого Дня), сповідь не є усною і не повязана із священиком і сповідальницею. У адвентистів – це «сповідь серця» лише перед Богом; в молитві та покаянні, задля заслуг Ісуса Христа, згідно слів Господньої молитви – «…і прости нам борги наші, як і ми прощаємо боржникам нашим». Адвентистське вчення каже, що гріхи проти Бога належить визнавати тільки перед самим Господом, а гріхи проти ближніх треба визнати перед ними.Більше того, кажуть адвентисти, у Біблії не зазначено, що відпускати людині гріхи повинен священик, якому дана особлива благодать від Бога. Відпускає людині гріхи лише сам Бог.

“Учинене в храмі Таїнство сповіді подібно отриманню лікування в лікарні. Звичайно ж, ми можемо лікуватися і вдома, за власним розумінням, але серйозне лікування можливо тільки в лікарні за допомогою кваліфікованого фахівця“, – розповів владика Євстратій (Зоря), єпископ Василькiвський, голова iнформацiйно-видавничого управлiння УПЦ КП.

Фото: Українці Сьогодні, ThoughtCo

Джерела: CREDO, Експрес, Дивен Світ, Духовність Spiritual, Кіріос, Вікіпедія

Підписуйтеся на наш: Telegram – “LEMBERG NEWS”  Twitter – LEMBERG NEWS
Поділитись цим у соцмережах!
%d блогерам подобається це: