Home » Авторська думка » «ЩО МИ ЇМ СКАЖЕМО, МИЛИЙ?»

«ЩО МИ ЇМ СКАЖЕМО, МИЛИЙ?»

АВТОРСЬКА ДУМКА ПРО НЕТРАДИЦІЙНУ ОРІЄНТАЦІЮ ТА ЛЕГАЛІЗАЦІЮ ОДНОСТАТЕВИХ ШЛЮБІВ В УКРАЇНІ.

Ви не помічали наскільки стрімко та з якою динамікою змінюється довколишній світ?  Те, що  було зовсім  неприйнятним десять-п’ятнадцять років тому, є цілком звичним та нормальним для людей сьогодні. Ще зовсім недавно діти навіть середнього шкільного віку були абсолютно переконані, що їхні батьки їх знайшли в капусті або забрали в лелек. Сильно вплинули радянські часи на наше суспільство. Досі можна помітити це саме серед покоління наших батьків, які виховувались у незрозумілих для інших європейських країн рамках та стереотипах.

Хочу торкнутися теми гомосексуалізму та легалізації одностатевих шлюбів в Україні. Раніше любов та потяг до тотожної собі статі визнавали хронічною психічною хворобою чи розладом, розпустою та невідповідністю до моральних принципів суспільства. У соціумі прийнято з огидою, презирством  ставитися до людей із нетрадиційною орієнтацією, принижувати їхню честь та гідність. Нерідко така дискримінація у світі ще й супроводжується насильством. Окрім того, багато «радянських» людей свято вірять в те, що гомосексуалізм з’явився відносно недавно і є результатом сучасної свободи моралі.  Та чому люди все ж таки не хочуть розібратися у причинах одностатевого кохання та сексуального потягу? Чи можна взагалі впливати на гомосексуально орієнтованих за допомогою виховних заходів? Чому й досі так важко вигнати із голів людей те, що загнала їм радянська влада, та навчити їх мислити й аналізувати будь-яку ситуацію?  Багато з нас сліпо й глухо живуть за принципами стадного інстинкту, мовляв : « …, щоб як у людей».

Давайте, перш за все, переглянемо дві найбільш розповсюджені причини нетрадиційної орієнтації людини :

  • вроджені – дисфункціональні порушення статі. Вчені довели: істинний гомосексуалізм – вроджена орієнтація, а не вільний вибір людини.  Стать майбутньої дитини закладається у віці 6-8 тижнів. Якщо ембріон – хлопчик і отримує на цьому етапі досить чоловічих гормонів, він виросте звичайним чоловіком. Але якщо цей ембріон на додачу до свого традиційно чоловічого хромосомного набору (тобто до пари ХУ) отримав  підвищену дозу жіночих гормонів (наприклад, внаслідок стресу, генетичних особливостей, гормонального лікування, одержуваного мамою на момент зачаття і на ранньому етапі вагітності), цей хлопчик стане чоловіком, якому будуть властиві деякі особливості жіночого мислення і поведінки. Якщо ж цих гормонів був явний надлишок, вийде чоловік з мозком жіночим за структурою, але в чоловічому тілі (хромосоми-то отримані чоловічі). Подорослішавши, він, найімовірніше, стане гомосексуалістом. Що стосується дівчаток , то тут ситуація така ж сама: якщо ембріон – дівчинка (зі статевими хромосомами ХХ) і в нього надходить мало чоловічих гормонів, у нього формуються не тільки жіночі статеві органи, а й, скажімо так, “матриця мозку” залишається жіночою. Але іноді – наприклад, в результаті медикаментозного гормонального втручання або, як уже було сказано, внаслідок стресу (провокуючого зміну гормонального фону), утворюються жіночі ембріони, які отримали надмірну дозу чоловічих гормонів. В результаті народжується дівчинка, що володіє більшою чи меншою мірою чоловічим складом розуму, яка в майбутньому теж, до речі, має підвищені шанси стати “нетрадиційною”;
  • як результат соціалізації, якщо людина пережила сексуальне насильство в ранньому дитинстві, це може перерости в психосоматичну неприязнь.

Станом на сьогодні люди із нетрадиційною орієнтацією почуваються покинутими та соромляться говорити про свою особливість.

Для того, щоб більш розгорнути це питання, довелося звернутися до інтерв’ю для інформаційного порталу ProZak із викладачем кафедри політології та державного управління, соціологом, психологом, директором Закарпатського центру гендерної освіти при УжНУ Маріанною Колодій, яка про проблему гомосексуалізму говорить так:  «У нас наразі немає соціальних передумов, аби ми говорили про те, що в Україні постало питання узаконення одностатевих шлюбів. У нас є групи осіб, які відносять себе до геїв, лесбійок, трансгендерних людей – представники ЛГБТ-спільнот, які виборюють права для себе і решти осіб. Голос цих людей у нашій країні поки що слабко відчутний і не тому, що їх мало. Очевидно, сьогодні їхні потреби, інтереси, прагнення щодо узаконення таких стосунків не інституалізовані на тому рівні, щоб говорити про те, що невдовзі в Україні відбудеться узаконення одностатевих шлюбів. Якщо зважати на досвід Європи, то країни, у яких вже узаконені такі стосунки, пройшли досить тривалий шлях до етапу встановлення своїх прав».

Справді, немає жодних сумнівів про те, що українське суспільство ще не зовсім готове до легалізації одностатевих стосунків через, як вище зазначено, вплив радянської влади. Нам буде важко переосмислити банальні визначення таких понять як «шлюб», «сім’я» чи «родина». Однак, на мою думку, сучасне покоління зовсім по-іншому дивиться на ті речі, які раніше зумисне приховували чи не визнавали. Зовсім іншою постає проблема гомосексуалізму тоді, якщо, наприклад, підлітки, просто хочуть слідувати за модою та якось виділятись із сірої маси. Жоден погляд на життя чи почуття не повинні бути нав’язаними, рекламованими, розпіареними. Згідно зі статистикою, молоді люди найбільш піддатливі різним тенденціям, які просто гублять їхні особистості, зате збагачують рекламодавців та маркетологів.

У законодавчо-нормативних актах, Конституції України прописано, що Україна – це країна, яка стоїть на сторожі прав людини, забезпечує їх і відмовляється від дискримінації у найширших проявах

“Якщо ми (суспільство) проти дискримінації, то вочевидь, повинні розуміти, що відкидаємо дискримінацію не вибірково, а – повністю (і соціально-класову, і сексуальну, і гендерну, і расову, і етнічну тощо). Бо якщо допускаємо дискримінацію хоча би за якоюсь ознакою, маємо бути готові до того, що завтра ті, хто будуть наділені правом прийняття рішень, скажуть, що люди з карими очима – це ті, кому не можна народжувати дітей або працевлаштовуватися», – розповідає Маріана Колодій.

Звісно, що кожен має право на свій власний погляд щодо такої проблеми, однак варто пам’ятати про те, що доброта й розуміння здатні врятувати суспільство. Не варто закликати до агресії й презирства до осіб нетрадиційної орієнтації, якщо такі люди не наполягають та не нав’язують вам свою думку. Кожен обирає комфорт для себе та те, що дасть йому нормально існувати, функціонувати та розвиватись.

Гадаю, що вже зовсім скоро влада стикнеться із такою проблемою, як легалізація одностатевих шлюбів в Україні. Очевидно, Україні доведеться змінити й принципи чинного цивільного законодавства. Та чи викличе це масове обурення та занепокоєння громадян, чи навпаки дехто із полегшенням зітхне, бо «заборонені плоди солодкі», покаже лише час.

Думаю, легалізація одностатевих шлюбів вирішить багато питань, які пов’язані із дискримінацією людини, і Україна стане на крок ближче до правової держави. У жодному разі я не говорю про обов’язок вступу в шлюб із людиною однієї статі, однак важливо лиш надати можливість вільно користуватися усіма основоположними правами людям, які дещо не відповідають усталеним звичаям та нормам соціуму.

Поділитись цим у соцмережах!
%d блогерам подобається це: